Традиційний підсумок дня...ранок почався жахливо...останніми днями в мене щоранку немає інтернету...в моєму випадку це дуже погано...понервувала....нет з'явився....вчора забула мишку в Юлі....життя-біль...добре, що є інша Юля позичила свою....далі робота...унівєр... робота....магазини....вибір різних речей...вибрали нічого...окрім.....кава...розмови...про....з розуміючими людьми завжди говоримо про друзів..батьків...сестер...роботу...навчання...житло...майбутнє..минуле...віру...про..все...
з віком оточення фільтрується (додається, віднімається) і хороші люди радують.....ну це так думки про те, що вечір мала провести з своїми "відносно давніми" друзями, а провела з "відносно давньою" подругою і її хорошою колегою...
є просто приємні штуки, які просто приносять радість і.....
ну і звісно тут.....має бути символічний запис...."хто розуміє..."
р.s. цей запис я зробила тому, що вечір провела в товаристві людей, які читають мій блог і якось про це мені говорили.....
Перед
сном, переглядаючи останні новини дня і тижня загалом, згадалась
поїздка додому минулого тижня...Звісно, що в нашій сім'ї події майдану
активно обговорюються і це не дивно, але вразив мене коментар нашого
сусіда (років - 70+...щодо наявності якоїсь освіти, окрім школи,
сумніваюсь)...А відгукнувся він про майдан словами Павла Тичини...
вразило (навіть розчулило) це тим, що слова по-перше влучні, по-друге він їх пам'ятає.
На майдані коло церкви революція іде. — Хай чабан! — усі гукнули,— за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,— гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло — тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви постмутились матері: та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає. Замовкає річ… Вечір. Ніч. Павло ТИЧИНА 1918
Життя з чистого аркуша...точніше з нової флешки...
вересень 2009...перший курс перша флешка transcend 8gb купа інформації...лабки з інформатики...реферати..курсова...фотки..музика...різні файли..діпломка і тд.. 6 грудня 2013 рік... - Віт дай флешку. -тримай
8 грудня.2013 рік -Віт, я провтикала твою флешку(в комп'ютерних класах) і купила тобі нову, прості такої, як в тебе не було... - та ладно...
якщо
коротко, то тепер у мене нова флешка, здається на старій нічого
важливого не було...трохи звісно жаль...але то таке...залишилась
кришечка це як у випадку з зонтиком залишився чохол:) а якщо
серйозно, то друзі-студенти, я знаю, що ви нормальні поверніть флешку
вона вам на...треба, а для мене це вже історія + мій хедмейдний брилок з
металевої скрепки...
за повернегння моєї білої носійки інформації обіцяю каву ....
От не знаю, що завтра будуть писати у стрічці новин, бо політика, дтпшки, кримінал і навіть, педофіли на фоні євромайдану виглядають "ніяк"...
Вчора думала, що не видно якихось картинок типу останній день осені...сьогодні якби перший день зими, але кому треба ті картиночки "ура! 1 грудня"...коли на вулиці казна-що....
я весь день читала новини у фейсбуці, а Юля з Ольою тим часом були на майдані.. і в той же час я постійно хвилювалася....дякувати Богу вони поїхали, коли все ще було добре...
завтра буде новий день...студенти обіцяють вийти об 11:00...я теж планую підтянутись хоча б до себе....+ на 18:00 .....але Житомир це не Київ...з одного боку це добре, а з іншого не зрозуміло...
цей запис починає втрачати сенс..але якщо чесно я просто не хочу тут писати про негатив, а про позитив....а що сьогодні можна написати позитивне?
ну ладно....сьогодні мама передала шапку і рукавиці і мені буде завтра тепло на вулиці:)
P.S. (сиджу за ноутом..розмова)
-Віта, що там нового...
- Я не знаю. я не дивлюсь...
P.S P.S Вже хвилин 15 не читаю новин, бо вони мені не подобаються...
а і ще десь тут я хотіла написати про прочитаний коментар на 1+1...типу як ви можете показувати "Битву хорів", коли на майдані таке...але блін... це ж не кінець світу....більше позитиву..надіюсь ви мене зрозуміли.....
Я не знаю, що буде завтра...Але однозначно мене це дуже хвилює...Сьогодні мій ранок почався з перегляду відео...
Сказати, що я була шокована -нічого не сказати...
На моєму телефоні ще грає
Але я не знаю, що буде завтра....і ..мабуть, невпевнена в щасливий кінець, бо Євромайдан завтра це вже не той Євромайдан, що був 24 чи 28 листопада(
В цій країні б'ють мирних жителів за "просто так"...Хто керує цією країною? і хто керуватиме нею завтра?
Я не пишу тут багатьох речей, про які думаю протягом останнього тижня...
Коли серед ночі люди почали їхати з усіх кінців України в Київ я щиро вірила, що в цій країні не все ще втрачено...Коли на Житомирський Євромайдан виходило кілька десятків, сотень чи тисяч людей я щиро раділа, що навіть в цьому байдужому місті не всі такі байдужі....
Щиро раділа, коли студенти зібрались..і так само щиро раділа, коли житомиряни спробували об'єднатися в Євроланцюг....
І так само щиро я НЕ раділа, коли побачила вранішні новини....
Мені дуже соромно, що особисто мало часу приділяю своїй присутності на майдані....але виправдовую себе тим, що не менше ніж 20 людям особисто розказала й доказала, чому нам треба у Європу....бо блін... ці ж люди дебіли....вони називають майдан діскатєкою, проплаченою акціїєю, ах да чого ж на цей майдан йти, якщо за це не платять, тільки лохи безплатно можуть стояти на холоді....і пофіг. що ці тисячі стоять для мільйонів...
чесно... мені хочеться плакати, коли дивлюся на це...
в моїй голові давно сидить думка, про те, що не так важливо, що ти робиш - важливо про що ти думаєш....бо дії часто бувають лише показовими( ну це із рубрики "хто розуміє"...
коли Євромайдан розпочався ми з Юлею були вдома і говорили про те, що варто було б зїздити в Київ....мама це почула...і протягом тижня регулярно кілька разів на день нам дзвонила, лише для того, щоб перевірити , де ми....
Пишу якось Юлі, що снився майдан, а вона мені пише, що мама о третій ночі їй телефонувала й питала, що вона робить.... вчора ввечері я з мамою не поговорила і телефон розрядився і ввімкнула я його лише о 10 ранку, так мама кілька разів уточнювала у сестри , де я....зазначу, що нас батьки загалом не контролюють, тому такі дзвінки для нас "дикість"...+мама не бачить реальної картини майдану....бо по тєліку показують в рази менше ніж пишуть в ФБ...
Звісно я вірю, що все буде добре...але я не знаю, хто може керувати цією країною....от не буде Януковича, Азарова і тд.....Але хто замість них? ХТО?
нагадаю, що мільйони українців дебіли і вони й надалі будуть голосувати за тих, кого хоч чули... а не за нових((((((((
P.S. Ловлю себе на думці, що це перший мій запис про щось більш-менш серйозне..але мене знову багато не зрозуміє...тому спрощу все вище написане: "я хочу, щоб до влади прийшли адекватні...щоб українці жили в європейській країні...і щоб у кожного з нас були добрі, щирі й правильні думки, бо саме думки керують нами"
Продовжую тему "хто і скільки читає"...нічого нового..найбільше читає моя бабуся...от щойно говорила з тіткою....і вона каже, що передплатила газет більш ніж на 300 гривень і це лише на 6 місяців.....а це означає, що найближчим часом баба читатиме "Факти", "Експрес", "ЭХО", "Моя сповідь", "ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ", "Новий день", "Іменем закону"....
ну і скажіть мені будь ласка, хто ще читає від крапочки до крапочки всі ці газети....
ну і книги ніхто не відміняв.....вони займають весь простір під столом....
успіхів друзі...успіхів...творчого натхнення..віри в себе..довголіття....і щастя...
Якось так сталося, що кілька днів я тут не писала, незважаючи на те, що було про що...отож... четвер...сходила на пари..потім на роботу..чи правильніше сказати в перервах між роботою сходила на пари....шоста вечора думаю посплю, бо втомилася ж...ледве не забула, сьогодні ж концерт "Міст добра заради життя", звісно я йду, бо це цікаво і потрібно.....все чудово
пятниця минула типово... нічого особливого....заснула о перші ночі... субота...дзвонить телефон (шоста ранку)... прокидаюся...збираюся..йду на площу...їдемо Юлею в Київ...приїжджаємо...реєструємося...розпочинається Всеукраїнський молодіжний форум Генерація UA. цікаво...обід...ділимося на групи...працюємо над проектом молодіжні ЗМІ...форум закінчився....прогулюємося вечірнім Києвом.....сідаємо в маршрутку...їдемо в Житомир....приїхали..повечеряли.... заснули...
Неділя....встаємо...їдемо в Дениші до дітей....приїхали..погралися..передали невеликий презент...повернулися....
виявляється сьогодні День студента...вітаю кількох людей...вирішуємо чим зайняти вечір...їдемо до місця призначення маршруткою, в якій Анна Єфімова висловлює своє незадоволення з того приводу, що я не згадала її ім'я у вітанні в себе на стіні...обіцяю, що згадаю її в своєму блозі...(обіцянку виконала, але чомусь здається, що їй знову не сподобається)...
приїхали....катаємося на роликах...чудово....поїли... попили...приїхали....прекрасно.....
Не те, щоб необхідність..але періодично вечорами пишу щось...отож.... цього разу мова піде про літаки....ну майже про літаки...про їх слід на небі...колись часто їх бачила...а тепер просто радію....типу ностальгіжка....моя суворість чи чоргий гумор часом немає меж і якось завжди задумуюся над тим, як горітимуть всі будинки і я звісно врятуюся і як серед поля впаде літак, навіть якось мені це снилося...і я звісна річ навіть уві сні хотіла це сфотографувати...ну це звісно брєд...а поки дивимося на небо.....і радіємо....
Не те, щоб я так мало читаю чи люди, які мене оточують щодня, але якщо порівняти з моєю бабусею, то це небо і земля...
От сьогодні говорили з Юлею за книги, які є в нас в вдома...і про книги, які були в хаті в діда з бабою (хату з об'єктивних причин продали).....говорили про те, хто і скільки читає...і дійшли висновку, що найбільше читає наша баба...Юля ще пожартувала, що баба не читала лише у період війни..і це правда...в свою чергу я сказала, що баба прочитала мабуть більше ніж 27 моїх колишніх одногрупників разом взятих (кажу це образно, як кількісна характеристика) на що Юля відповіла: "та вона більше прочитала ніж вони за своє життя почули і сказали" і повірте це може бути правдою, бо останніх три роки баба, що робить (і до цього само собою теж читала), то це лише читає...читає книги...читає газети (при чому всі підряд незалежно від дати чи регіону)..читає журнали(незалежно, на яку аудиторію вони спрямовані)....отож читайте і буде вам щастя..
Залишилося менш ніж година до закінчення цього дня, 7 листопада, Дня народження Іринки Павленко....Логічно, що я її вітаю і бажаю їй тільки найкращого, всього того, чого не вистачає у повсякденному житті....Але справа навіть не в цьому..... справа в тому, що це хороша наша подруга.....З якою приємно проводити вільний час...і не зовсім вільний....ходити на концерти, вистави і квн...і навіть, тоді коли в нас немає грошей, то ми все одно підемо, бо це культура, а на культуру не можна жаліти грошей...і навіть, якщо в нас є гроші ми не поїдемо маршруткою, бо краще піти пішки, і навіть, якщо на вулиці холодно і ми на підборах, ми підемо пішки, а дорогою обов'язково говоритимемо про людей, про їх духовний занепад, про освіту, і про те які в нас класні батьки, і як ми їм вдячні...і ще наші чудові сестри...у мене одна...у Іри дві...
Не те, щоб я злопам'ятна чи жадіна....Але факт залишається фактом, якісь суки (вибачте, але по-іншому не скажеш) свого часу вкрали (ну я його типу забула, а потім не виявила на залишеному місці) в мене зонтик і десь же лазять з ним...ну це так дощова погода навіяла..і тут знайшла фото з цим самим моїм зонтиком...ну просто я ж добра позичала людям..і добре....як побачите когось з таким зонтиком, то знайте то мій... він один такий на весь світ...
і ще як у випадку з лісапетом, то у мене залишився чохол...
.
а і да, якщо хтось прочитавши цей запис, різко захотів мені повернути зонтик, то не треба...залиште собі, як у вас вже немає 100 гривень, щоб купити власний.....
Мабуть я все-таки жадіна....
Якось так сталося, що мені доводиться бути в середовищі людей, які називають себе журналістами чи в середовищі людей, які здобувають професію фізиків, математиків, інформатиків..
Мова цього разу піде про одну мою знайому Натаху (хто розуміє)....Дівчинка вчиться на математика-фізика.....І от вона видає якось:"Мені взагалі подобається фізика.Останнім часом це мій улюблений предмет.I lovephysics"
Звісно, що я, як завжди сміялась, бо це реально смішно, але радує....бо фізика це ж не педагогіка чи ще якась непотрібна фігня. Цитата року I lovephysics.... і тут, можливо, виникне питання, чому я це тут написала, то все дуже просто, я пообіцяла, що фразу "I lovephysics" обов'язково напишу у своєму блозі...
Звичка все фотографувати на телефон приносить радість....Особливо, коли ці фото неочікувано знаходиш...Періодично знімаю відео...Але відео переглядаю значно рідше...
Ось минуло вже чотири місяці, а я вперше подивилася відео, на якому видно, як мене вітали з Днем народження...
Весело так...нічого не видно, бо світло погане було та й телефон мій не найкращий ....Проте чути добре...
Знімаю я значить це вітання і тут думаю треба себе зазняти...повертаю камеру....
- Там нічого не видно, - каже Хайнацька.
- Вас теж не видно, але нічого,- кажу я..
Хоча мене на цьому відео було найкаще видно, бо я стояла біля вікна...
далі мої друзі з сестрою ще кілька секунд випробовують моє терпіння, бо ж прийшли без подарунка(сховали на коридорі).....і все відео обривається(
і що думаєте мені подарили?
а?
а крісло...зелене крісло...на кольосіках....
а...
кому такі подарунки роблять?
правильно МЕНІ...
Висновок: знімайте друзі все, щоб не забути, щоб було весело...радійте..даруйте крісла, чайники, качок, фени, жираф, чоботи-вази, вітрила-дуйки і інші існуючі в світі речі...
(в деяких книгах пишуть з цього боку кілька слів, тому.....)
Юлії Демусь і іншим героям присвячується
Деякі люди бояться змін...хтось боїться переїздів.....але мова не про них....Сьогодні моя сестричка змінила місце проживання (місце, а не місто)...купа пакетів, сумок і коробок....десятки підйомів і спускання по сходах.....кількасот метрів в таксі....кілька підйомів у ліфті....і все кімната завалена речами...питання: "де каструля з салом?"...знайшли...бачу мій недавній "нафіг потрібен" подарунок мячик...починаю гратися...сісти ніде...збираємося..йдемо...квартал....покупки...маршрутка №47....вечеря...блог...
Юлії немає в онлайні, бо розбирає речі.....на новому місці ймовірно ще не налаштований інтернет....я вже жартую, щоб Юля не виходила з онлайну, бо я тоді переймаюся, що з нею, де вона:)
А щодо інших героїв, то це ті, що читають цей блог і мені про це кажуть....радує...перегляди на блозі радують більше ніж перегляди на сайті.... чи на...сайті....хоча й там не байдуже....
і ще про переїзд, то після нього важко щось знайти і може щось побитися і загубитися:(
(ломаючи сістєму)
Они заставляю тебя бежать В обратную сторону от не надо
Чому я знову тут пишу?
Купа думок, які всі розуміють, але не сприймають на слух я пишу тут чи в приватних повідомленнях друзям, близьким чи знайомим...
Чому публікація має таку назву, бо цілий день мене бісять фанати...от знаєте є люди справи, то то є класні люди я ними захоплююся, а є фанати ті, що роблять щось непотрібне, але фанатично....
Закінчився навчальний день...закінчився робочий день...зібрались з дівчатами "Фідем" в офісі....поговорили..на 53-й з Юлею приїхали до хатки....
Поспілкувалася з кількома людьми... Цитата дня (написана хорошою людиною, підняла й без того хороший настрій): "Ви дуже розумна дівчина з цікавим взагалі мисленням та точками зору"....
І що знову "ніочом"?
ну ладно напишу, що боюся заразитися гепатитом А...і боюся собак більш нічого не боюся....якось одногрупник порадив подивитися жахалку казав, що буде страшно (бо йому було)...подивилася (незважаючи на те, що фільми дивлюся рідко)нічого страшного, не злякалася..тепер думаю ...
Блін, знов "ніочом"...
ну і ладно...діліться зі мною своїми думка з приводу вимірювання колірної температури.....цікаво ж...можливо колись й пригодиться:) не все ж життя я шаритимусь на сайтах....може увійде в моє життя справжня фізика:)
Якесь нове захоплення у мене....щодня писати якусь брєдятіну саме тут...
Просто кілька думок, яких ніхто не зрозуміє, але вони ж є. то нехай і тут побудуть....
Знаю, друзі, що ви це читаєте і знову не розумієте, але нічого страшного....за чашкою чаю-кави при особистій зустрічі ви зрозумієте про, що йде мова.....
Сиджу на подарованому друзями кріслі на спинці, якого висить(випраний) мій "найкращий" піджак, подарований найкращою сестрою...за вікном світиться ларьочок, який мене дуже бісить...під'їжджають-відїждають таксі...милькають автівки...темно...
звучить Бумбокс –
Ты одна... Высказать, подчеркнуть выкинуть выбежать, Постараться забыть, психануть и забить, Зареєструвалася на дві цікаві штуки, якщо прокатять мої анкетки, то чудово:)
До переліку найближчих друзів безумовновходить Юлія Хайнацька..
.Часом я її називаю сестрою...і не лише тому, що вона ЮЛЯ...
Сьогодні, 18 жовтня, у неї ДН... Звісна річ, що я її вітаю...звісна річ, що бажаю тільки найкращого і дуже багато....
Це не перший рік, коли ми проводимо цей день разом і щиро віриться, що не останній...
Отак...хороші люди такі хороші...такі своєрідні...і дуже потрібні....
Усі найкращі вітання, як завжди озвучую при зустрічі(друзі й рідні кажуть, що мої вітання довгі, тому не пишу в мережі)... Юля.Юля..Юля
Чомусь люди мене досить часто запитують чим я займатимусь через рік..Складне питання...Відповісти на яке я не можу дати...Але ж чому?
Бо Віточка займається різними речами....Але фізмат тихо робить своє діло...
Загалом, де б я не була знаходяться "колеги" або ті, що щось та й знають з області фізики чи математики...
Приміром сьогодні якось так сталося, що пар не було у мене...але це не завадило зустрітися з колишніми і теперішніми одногрупниками...а потім піти послухати "Основи правової грамотності"...і де ж звісно згадали і про фізику... і про математику...от сиджу тепер і згадую геометрію Лобачевського...вчили ж.....
Маючи на меті в черговий раз написати якусь фігню на власній сторінці у соцмережі вирішила цією радістю поділитися саме тут, а туди пізніше кинути посилання цього чергового "ніочом"...
Надворі 15 жовтня...чудова осінь...золотава...листя сиплеться на землю....дощик капає туди ж....машини..тротуари.... Так про, що мав бути запис?
Про мінливість мого настрою....для щирої радості мені потрібно зовсім мало...от кілька людей неочікувано порадували...і щастя...а потім якась зараза ляпне(напише) якусь бруднину і все чекай чергових нагадувань від янголів:)
Знаю, що ті, хто це читає не розуміє про, що це..і вже жаліють, що почали це читати...сорі друзі...сорі.... Що мала на меті?
Якщо у вас поганий настрій не діліться ним з іншими....змінюйтеся...радійте...якщо я вам можу допомогти порадіти, то звертайтеся...Віточка має трохи вільного часу:)
Постійно думати і обов'язково про щось важливе...інколи говорити і лише правду...часом писати, щоб поділитися чи не забути...цей запис мав з'явитися раніше..ще десь 27 серпня чи першого вересня....але я нічого тоді не писала, хоча думала...
Мне бы джина, я б тогда не путался в проводах Прям из Крыма по Днепру бы подтянул Карадаг До зарплаты за неделю не был бы на мели Королевы и принцессы in love with me, yeah. Тру бутылки, банки, кружки, баночки тоже тру Спрячу джина под подушку, достану поутру Вот тогда бы мы дел наделали, вот тогда б зажгли Все дела поотменять, потому что у меня...
Тому що все дуже добре і головне не боятися змін...
Маю звичку слухати тижнями одну й те ж саму музику певних, невідомих виконавців...Отак слухала тривалий час одну пісню і там було таке собі слово "центрифуга"... З телефону під час ходьби не зручно заходити в нет і читати значення цього слова...Знаю точно, що знаю його давно, а де його використовувала згадати не можу(
Але все ж дійшли руки й очі й прочитала...і що...і нічого...
Варіант вікіпедії мені не підходить і картинки не знайомі....Ну не те, щоб не знайомі...Просто в моїй голові "центрифуга" знаходиться на рівні "м'ясорубка", але без картинки і застосування.
Може в попередньому житті я не обходилася без "центрифуги" от вона й мене мучить..
Банально зайшла в адмінку, щоб подивитися кількість новин за день та їх перегляди...Але ж окрім своїх матеріалів бачу записи колег з інших міст. В очі відразу кидаються останні, цього разу чи то про вбиту пенсіонерку, чи то про катоване подружжя в Козятині... Не скажу, що мене не цікавлять подробиці, але не відкрила цієї новини, бо для чого вона мені...Звісно, що я розумію, що ця новина завтра буде в ТОПі найкоментованіших і найчитаєміших, але непотрібно це мені...непотрібно..
Печально якось з того, що смертельні новини стають ТОПовими, а позитивненькі читають одиниці(
І не треба тут мені казати, що ви з числа одиниць....
В усього є свої переваги...Переваги треба шукати раніше за недоліки...Так-от однією з переваг життя самій (не самотнього, а просто жити одній) є прослуховування музики, яка тобі подобається...З цим часто виникають у людей проблем...У мене з цим теж не все гаразд...Майже місяць живу сама...Сумно трохи, але ж хто буде слухати оте:
"Сьогодні небо таке раптове, Трохи готичне і ледь барокове. На білі плечі чиєїсь втоми Складає у стопи небесні тони. Небо шукає, небо знаходить." і
" Тополі - голі, незнаючи іншої долі, Солдати літа - листя, вмирають тихо, Без болю, без крові, я нелюблю парасолі. Краплі дощу на скроні" чи
"У неї завжди були відповіді, але її нема Вона говорила: "Як би Бог робив всіх однаковими", - Вона впевнена, - "він зробив би всіх каліками"." або "Чуєш серце планети тихіше тихіше Бо за те що ніколи не стане вже ліпше Що ми робимо? Куди ми котимось, люди? Це мій вирок вам – дива не буде"
А так ввімкнула й радію, що для когось це ж співають, для когось вигадують...Це як стьомний одяг хтось його шиє, хтось вигадує, а хтось тринькає зароблені грошенята на те дрантя й таскає скрізь...
Теоретично за 20 днів 1 вересня....Це було завжди трохи небажане число....першого вересня пішла в школу Юлія Демусь я пам'ятаю, коли це було, мені було сумно самій сидіти вдома, потім першого вересня(через два роки) пішла в школу і я, потім з року в рік перше вересня не приносило ніякої радості. А ні... коли я йшла в 5 клас у мого брата було весілля 31 серпня(в Харкові) і я не встигла на День знань, було весело....потім чергові нудні "перші вересня" і нарешті останнє "перше вересня" з школи...потім "перше" в унівєрі....і так чотири роки.... чим запам'ятається перше у 2013 самій цікаво, але воно очевидно відрізнятиметься від усіх попередніх....певною мірою воно є більш передбачуваним ніж у 2014...
Загалом я маю на увазі те, що перше вересня є таким собі логічним завершенням відпочинку, поїздками, пасивністю спілкування з однокласниками\одногрупниками....Але цьогорічне літо я провела не так, як попередні і впевнена, що не так як майбутні:)
